Я не розуміла, чи навіть, бридилася коли люди вели он-лайн щоденники та виставляли свої почуття в них усім на показ. Але тепер я така сама. Веду щоденник в Інтернеті та виставляю на широку публіку те, що наболіло. Таким чином нам легше висловити всі свої проблеми співрозмовнику, який нас не бачить ніж близькій людині. Так.. Я тепер така сама..
Те, що я пишу - це танець моєї душі. Часом він незграбний та недолугий, чи ж здебільшого він такий. Чи зможе він колись стати більш акуратним? Не знаю.. А тому, прошу лише одного. Ні, не зрозуміти написане, не всім це буде під силу, та, навіть, не всі забажають розуміти написане. Просто прошу не.. А що "не"?.. Без поняття..
Комментариев нет:
Отправить комментарий