Агресія.. Вона залізом закипає у венах. Клекочучи наче дикий звір, вгризаючись у стінки судин зголоднілим скаженим псом. Псом з величезною пащею, але вузькою горлянкою.. Псом, що відгризає завеликі шматки щоб зуміти проковтнути їх, щоб зуміти проштовхнути їх у вузьку горлянку. Псом, що приречений бути вічно голодним... Псом, що від того голоду скаженіє і ще з більшою силою рве вени. Просотуючись через їх стінки у тіло, у мозок та, заслиненою пащею, вгризаючись у м'язи насичені молочною кислотою, у велику хлібину людського мозку.
Цей пес, вічно голодний в'язень, що приречений на довічне ув'язнення у нашій закипаючій від гніву крові. Приречений розривати наше нутро безсиллям, розгризати зогнилими зубами наші, ниючі від молочної кислоти, м'язи, роздирати кістлявими, заслаблими від голоду, лапами наш запалений, скаженими та нездійсненими, ідеями мозок. Сліпий пес з пустими очними ямками, що палають в'язкою пітьмою.. Пес із зогнилими іклами, чиє дихання подібне сірчаним випаровуванням.. Пес із висохлими, від безсилля,кігтястими лапами.. Пес, чиє тіло подібне до висохлого, обтягнутого протертою шкірою, кістяка... Вихудлого від голоду, від невдоволення кровожерних марень..
Цей пес живе в кожному з нас. Та не у всіх шворка коротка, що не дає йому заволодіти та керувати. Не кожному під силу вгамувати голодний гнів. Не кожному під силу вкоротити шворку, та затиснути смердючу пащу, перебити лапи потворі.. Не всім..
Потвора, для декого, стала невід'ємною часткою. Без ікол котрого тіло просто розсиплеться, мозок розтане наче морозиво на сонці, а м'язи будуть схожі на прядиво, що недбало кинуте геть...
Агресія.. Це вічно голодний пес.. Приречена потвора.. На короткій шворці...
Комментариев нет:
Отправить комментарий